Підраховано, що Кожен четвертий дорослий має проблеми з читанням газет, понад 50% сучасної молоді має порушення зору, а третина поляків ніколи не зверталася до офтальмолога. Ми ставимося до офтальмолога так само, як і до стоматолога: ми відвідуємо офтальмолога лише тоді, коли хвороби турбують нас настільки сильно, що ми не маємо іншого вибору.
Кількість людей, які страждають на порушення зору, неухильно зростає, що пов’язано з галопуючим розвитком сучасних технологій. Постійне вдивляння в екран комп’ютера, планшета або смартфона може сприяти або загострювати найпоширеніше порушення зору у світі – короткозорість.
За даними літератури, понад 1,6 мільярда людей у світі страждають на короткозорість, і це число продовжує зростати. До 55 відсотків людей з помірним та важким ступенем короткозорості – жінки. За оцінками, до 2020 року на короткозорість страждатимуть вже 2,5 мільярда людей. Це цілих 35 відсотків людства!
А починається все дуже невинно….
КОРОТКОЗОРІСТЬ
У той час як висока короткозорість найчастіше є генетично обумовленою, низька (а потім і середня) найчастіше є самоіндукованою. Надмірне акомодаційне зусилля, тобто надмірне напруження циркулярних волокон циліарного м’яза ока, може спричинити короткозорість та її розвиток. Особливо це стосується дітей, які безконтрольно користуються смартфонами.
Спочатку з’являється так звана шкільна міопія (видима короткозорість), яку можна спробувати контролювати, наприклад, за допомогою крапель для розслаблення очних м’язів. Якщо вчасно не впоратися з короткозорістю, вона може перетворитися на постійну міопію. Якщо, незважаючи на проблеми з баченням предметів далеко від очей, ми відкладаємо візит до офтальмолога, намагаємося “зловити фокус”, примружившись, циліарні м’язи залишаються в майже постійному – не тільки при роботі за комп’ютером або при погляді на екран смартфона – акомодаційному скороченні (спазмі, спазмі), і ми породжуємо все більш високу міопію.
Короткозорість генетичної етіології пов’язана з аномальною будовою ока. Більш детально тут [посилання]..
Важливо знати, що високий ступінь короткозорості може призвести до дегенеративних та атрофічних змін і відшарування сітківки. Людям з високою міопією слід уникати надмірних фізичних навантажень і занять спортом, де існує високий ризик травми голови.
Короткозорі люди носять коригуючі окуляри, контактні лінзи або можуть пройти лазерну корекцію зору.
ДАЛЕКОЗОРІСТЬ (ГІПЕРМЕТРОПІЯ, ДАЛЕКОЗОРІСТЬ, ГІПЕРМЕТРОПІЯ)
Вважається, що далекозорі люди добре бачать об’єкти, розташовані далеко, а ті, що знаходяться близько, для них розмиті, але насправді цей дефект набагато складніший. Далекозорі люди зазвичай мають проблеми з чітким сприйняттям об’єктів на будь-якій відстані. Іноді зниження зору також супроводжується головним болем або болем в очах, косоокістю або двоїнням в очах.
Фахівці поділяють далекозорість на симптоматичну та безсимптомну – залежно від того, чи здатна акомодація компенсувати втрату зору. Варто зазначити, що у дітей акомодаційна здатність акомодації може досягати 14 діоптрій! Однак ця акомодація має свою ціну: дефект з часом стане очевидним і потребуватиме корекції зору окулярами. Парадоксально, але у молодих далекозорих людей часто можуть бути ті ж симптоми, що і у короткозорих.
Тільки повне фармакологічне скасування здатності до акомодації на час офтальмологічного обстеження дозволяє поставити правильний діагноз. Ось чому в літературі можна зустріти термін “латентна далекозорість”.
Далекозорим людям прописують окуляри з опуклими лінзами, або “плюсові лінзи”, а далекозорістьтакож можна виправитиза допомогою лазерної хірургії.
ПРЕСБІОПІЯ
Пресбіопія – це комплекс змін, які відбуваються з віком в очах людини. Підраховано, що майже 10 мільйонів поляків страждають на пресбіопію, абсолютно не підозрюючи про це і вважаючи проблеми з читанням дрібного шрифту або різким зором після настання темряви чимось природним. Вже після 40 років наш зір погіршується, і навіть якщо у нас ще не діагностовано жодних порушень зору, прогресуюча жорсткість кришталика і ослаблення здатності ока до акомодації з часом змусять нас звернутися до офтальмолога.
Ми можемо зупинитися на діагностиці та окулярах, але в наш час ми також маємо можливість більш досконалого лікування пресбіопії. Якщо ми не хочемо носити окуляри, варто пройти лазерну корекцію зору або заміну рефракційних лінз.
АСТИГМАТИЗМ
За оцінками, близько 40% населення мають неправильну форму рогівки або кришталика і, відповідно, симптоми астигматизму. Цього не уникнути – дефект спадковий, і наш спосіб життя не має ані найменшого впливу на його розвиток. Майже 50% пацієнтів з діагнозом астигматизм відчувають настільки значне погіршення якості зору і пов’язаного з ним комфорту в повсякденному житті, що потребують офтальмологічної допомоги.
Астигматик не тільки має проблеми з різким баченням предметів незалежно від їх відстані від ока, але й скаржиться на викривлене і спотворене зображення, погану контрастність і погіршене відчуття простору. Якщо астигматизм супроводжується короткозорістю або далекозорістю, або розвивається пресбіопія, проблеми із зором можуть дійсно ускладнити життя. Лазерна корекція астигматизму позбавляє від проблем із зором раз і назавжди і є порятунком для людей, яким, незважаючи на всі зусилля, не вдається підібрати окуляри оптимального формату.
КАТАРАКТА І ГЛАУКОМА – ТИХІ ЗЛОДІЇ ОЧЕЙ
Катаракта має багато форм, але саме набуту (дегенеративну) катаракту, також відому як стареча катаракта, називають “тихим злодієм очей”. Стареча катаракта з’являється у віці близько 50 років і спочатку може бути непомітною для пацієнта – особливо якщо він вже має певні порушення зору. Симптоми, такі як:
- Погіршення гостроти зору,
- проблеми зі сприйняттям і розрізненням кольорів,
- кращий зір у похмурі дні,
- бачити об’єкти “як крізь брудне скло”,
- погіршення самообслуговування через порушення зору.
Катаракта розвивається поступово, від початкової катаракти (помутніння присутнє лише на периферії кришталика), через прогресуючу, незрілу катаракту, до зрілої форми, коли кришталик повністю помутніє. З іншого боку, трансперитонеальна катаракта – це вже стадія, на якій волокна кришталика поступово розріджуються, що призводить до зміщення ядра кришталика вниз, що згодом може призвести до незворотної сліпоти.
За даними ВООЗ, неоперована катаракта є причиною 35% усіх випадків оборотної сліпоти у світі. До недавнього часу оперували тільки зрілу катаракту, але зараз офтальмологи вважають, що операція з видалення катаракти доцільна навіть на ранній стадії, якщо погіршення зору є достатньо серйозним, щоб перешкоджати повсякденному функціонуванню.
Глаукома – без лікування на неї припадає майже 8% усіх випадків сліпоти у світі – надзвичайно підступна хвороба, яка незворотно пошкоджує зоровий нерв. Його причини до кінця не з’ясовані, хоча найчастіше називають надмірний тиск на очне яблуко. Але це не єдиний фактор, який призводить до захворювання. Люди, які страждають на мігрень, діабет, гіпертонію та атеросклероз, а також ті, у кого в сімейному анамнезі є цей підступний очний злодій, знаходяться в групі ризику розвитку глаукоми. Глаукома призводить до атрофії волокон зорового нерва і втрати поля зору, що в кінцевому підсумку може означати повну втрату зору.
Через те, що в оці людини багато нервових волокон, їх повільне зникнення часто залишається непомітним. Тому, якщо у нас є сімейна історія глаукоми, необхідно проходити огляд у лікаря раз на один-два роки, адже симптоми глаукоми в багатьох випадках слабко виражені та ігноруються. [тут буде посилання на довгу статтю про глаукому, яку варто написати].
СИНДРОМ СУХОГО ОКА
Всупереч поширеній думці, синдром сухого ока – це не хвороба носіїв контактних лінз. Це група станів, при яких слізна плівка не зволожує поверхню ока належним чином. Аномальний склад або занадто швидке випаровування слізної рідини призводить до надмірного висихання рогівки і кон’юнктиви. Епідеміологічні дослідження показали, що на синдром сухого ока страждає 11-17% дорослого населення Польщі. Найпоширенішими симптомами є
- палаючі очі
- сухість очей (часто також сухість слизових оболонок рота “без причини”)
- відчуття піску під повіками
- помірна сльозотеча (почервоніння) очей
- серозні виділення в кон’юнктивальному мішку
Пацієнти часто мають точкові дефекти епітелію в нижній частині рогівки або в стромі повік. Ураження виникають двосторонньо і мають дуже хронічний характер. Синдром сухого ока часто діагностується у людей з ендокринними розладами, наприклад, у жінок в менопаузі, з аутоімунними захворюваннями або у тих, хто постійно приймає антигістамінні, антиаритмічні, антимігренозні, антидепресанти, препарати для зниження артеріального тиску або протизаплідні таблетки. Лікування суто симптоматичне (краплі, гелі). Також рекомендується обмеження роботи за комп’ютером і відмова від куріння/перебування в прокурених приміщеннях.
Повного лікування синдрому сухого ока не існує. Симптоми захворювання зазвичай зберігаються протягом усього життя. Виняток становить так званий вторинний синдром сухого ока, пов’язаний з прийомом ліків, симптоми якого можуть регресувати або зменшуватися після їх відміни.
вікова дегенерація жовтоїплями(ВДМ)
Дегенеративне захворювання сітківки, що вражає переважно людей старше 50 років. років. Точні причини макулярної дегенерації не відомі. Макула – це частина сітківки, яка відповідає за те, щоб бачити центр зображення без спотворень. Її діаметр становить лише 5-6 міліметрів. Вона забезпечує центральний зір, тобто зір, який дозволяє нам читати, писати, розрізняти деталі та кольори.
Основним фактором ризику є вік, але є й інші:
- куріння,
- неправильне харчування (дефіцит антиоксидантів, наприклад, вітаміну С або Е),
- серцево-судинні захворювання,
- ожиріння,
- багаторічний вплив різкого світла.
Спочатку МДД може протікати безсимптомно, потім з’являються симптоми:
- бачачи прямі лінії як хвилясті, викривлені,
- збільшення проблем з читанням,
- слабке розпізнавання кольорів,
- Проблеми з розрізненням деталей.
Залежно від форми, лікування БАС відрізняється.
