Як нас знайти

+48 221 201 690

info@swisslaser.pl

Те, що зазвичай називають дефектом зору, фахівці називають аномалією рефракції або аметропією, або порушенням акомодації ока.
Коли очі – іншими словами, оптична система в стані спокою – не фокусує промінь світла, що потрапляє в очне яблуко, паралельно на сітківці, офтальмолог або оптометрист визначає, що очі мають аномалію рефракції: далекозорість, короткозорість і/або астигматизм (некоординованість).
Дослідження аномалії рефракції необхідне для підбору коригуючих окулярів або коригуючих контактних лінз, а також для планування (програмування) процедури лазерної корекції.

Крім поширеного нині авторефрактометричного тесту (авторефракції), який часто називають “комп’ютерним тестом зору”, в процесі підбору окулярної/лінзової корекції і в процесі проектування лазерної корекції зору незмінно використовується суб’єктивний метод дослідження аномалій рефракції, який називається методом Дондерса.
Це етап обстеження, на якому офтальмолог одягає нам на ніс характерні оправи окулярів, в які вставляються лінзи різної сили, або використовує дещо складніший прилад – фороптер, оснащений магазином лінз, які завдяки системі циферблатів можна легко і швидко встановити у відповідній комбінації (сфера, циліндр) перед обстежуваним оком.

Крім того, можна встановити схрещений циліндр, призму зі змінною силою і напрямком основи, кольоровий або поляризаційний фільтр, а також інші допоміжні елементи (наприклад, стенопічну діафрагму, паличку Меддокса).
Лінзи змінюються і налаштовуються (механічно або автоматично) до тих пір, поки пацієнт не прийде до висновку, що нарешті бачить оптимально.

Дослідження

Під час обстеження лікар постійно розпитує пацієнта про його суб’єктивні відчуття і намагається встановити, скільки і наскільки контрастно бачить кореговане око, коли в кадрі знаходиться та чи інша лінза.
Пацієнт повинен бути впевненим, що його око бачить так само добре, як і раніше, на будь-якій відстані.
Офтальмолог, звичайно, може використовувати інструменти (тести), щоб звести до мінімуму ризик плутанини і перевірити, чи бачить пацієнт відповідно до своїх зорових здібностей.
Наявність очних захворювань, високої короткозорості або далекозорості перешкоджає досягненню повної (100%, 1,0, 6/6, 20/20) гостроти зору, про що пацієнта інформують під час обстеження.
Цей тест може бути ненадійним у дітей, очі яких мають високу здатність до акомодації.
Його також не слід проводити підліткам або дорослим, у яких акомодація дуже сильна або звужена.
Для короткозорості аномалією рефракції вважається величина (сила) найслабшої відволікаючої (мінусової) лінзи, при якій досягається нормальна гострота зору; для далекозорості – величина найсильнішої фокусуючої (плюсової) лінзи.
Сам по собі тест на авторефрактометрі не повинен бути підставою для виписки рецепта на коригуючі окуляри, оскільки це може призвести до повного відторгнення корекції оком: може з’явитися відчуття невеликого спотворення простору (особливо помітне під ногами у вигляді похилої підлоги) або пливучого зображення, а також запаморочення і головні болі, біль в очах і навіть нудота, які не проходять через кілька днів – а саме стільки часу потрібно мозку для звикання до нових окулярів.
Якщо дискомфорт не зникає, це означає, що окуляри підібрані неправильно.
На підставі однієї лише “комп’ютерної роздруківки” неможливо виписати рецепт, а тим більше виготовити окуляри або застосувати контактні лінзи.
Найважливішим є питання індивідуального сприйняття.
Може виявитися, що теоретична/розрахована корекція не повністю покращує гостроту зору пацієнта.
Суб’єктивне сприйняття навколишнього середовища відрізняється від пацієнта до пацієнта, тому результати механічних приладів не можуть бути безпосередньо переведені в рецепт.
Обстеження суб’єктивної рефракції є обов’язковим.