Лікування короткозорості

Короткозорість (міопія) – це дефект зору, при якому паралельні світлові промені, що потрапляють в око, заломлюються не на сітківці, а перед нею. Короткозорі люди бачать предмети, що знаходяться далі, нечітко і, щоб зробити зображення більш чітким, вони постійно мружаться. І чим вища короткозорість, тим менша відстань, з якої людина бачить чітко. При дуже слабкій короткозорості (-1/-2 діоптрії) не завжди потрібно носити коригуючі лінзи або окуляри, але при більшому дефекті навіть читання тексту зі стандартної відстані ускладнене – літери в книзі або газеті розпливаються і доводиться підносити її дуже близько до очей.

Донедавна вважалося, що при слабкій короткозорості краще не носити окуляри, щоб “око не лінувалося і працювало”. Сьогодні така точка зору вважається неправильною – некоригована короткозорість також дає симптоми, крім нечіткого зору вдалину (що само по собі досить неприємно), але також лобові головні болі і запаморочення, відчуття дезорієнтації в просторі, ослаблення зору в сутінках і в нічний час. Постійне тертя і мруження також може викликати сльозотечу, печіння і навіть запалення кон’юнктиви. Сучасний підхід до лікування короткозорості рекомендує повну корекцію дефекту зору. Доведено, що відсутність корекції або недостатня корекція (корекція занадто слабкими окулярами) призводить до більш швидкого прогресування короткозорості.

Залежно від ступеня тяжкості короткозорість поділяють на:

• малий – також відомий як шкільний, до -3 D,
• середня – від -3D до -6 D (за деякими даними від -3D до -8D)
• великі – понад -6 D (за деякими джерелами понад -8D)

За оцінками, у світі налічується 1,6 мільярда людей з короткозорістю – до 2020 року їх буде 2,5 мільярда. Це один з найпоширеніших дефектів очей.

Причини короткозорості

У переважній більшості випадків короткозорість пов’язана з аномальною будовою ока. Існують наступні види короткозорості:

• Аксіальна – виникає через надмірно довге очне яблуко і збільшується, коли очне яблуко подовжується і тягнеться до заднього полюса склери, судинної оболонки та сітківки. Після народження з’являється так зване “дитяче око”. фізіологічна далекозорість (промінь світла фокусується за сітківкою), яка поступово зменшується з подовженням очного яблука, досягаючи правильної форми (емметропізація). Іноді процес подовження очного яблука прогресує далі, що призводить до короткозорості.
• лінзоподібний (викривлений) – спричинений надмірною сферичністю (опуклістю) кришталика, його набряком, зміною його заломлюючої сили
• рогівковий – виникає внаслідок надмірної сферичності рогівки

Найпоширенішою серед населення є осьова міопія, яка поступово збільшується до завершення росту ока (тобто приблизно до 21 року). Прискорене зростання відбувається в підлітковому віці, потім сповільнюється. Зазвичай дефект збільшується від 0,5 дптр до 1 дптр на рік.

У медичній термінології є ще два терміни: шкільна міопія та рефракційна міопія. Перша називається малою короткозорістю і з’являється у віці 10-12 років. Вона може збільшуватися в результаті постійного напруження акомодації та при надто напруженій зоровій роботі – коли дитина багато читає, вчиться, дивиться на екран телевізора, смартфона або комп’ютера. Рефракційна короткозорість, з іншого боку, не пов’язана безпосередньо з анатомією ока, а з показником заломлення кришталика – кришталик заломлює занадто багато променів, що потрапляють на нього. Рефракційна короткозорість може бути наслідком розвитку діабету або катаракти.

Гімнастика для очей для короткозорих людей

Висока короткозорість, найчастіше генетично обумовлена, може викликати дегенеративні зміни в оці, тому з моменту встановлення діагнозу пацієнт повинен постійно перебувати під офтальмологічним контролем. На самому початку, тобто коли міопія ще невелика, лікар може порекомендувати різні вправи та зміну способу життя. На кону:

• Часте перебування на свіжому повітрі – результати досліджень показують, що 2-3 години перебування на свіжому повітрі на день сприяють уповільненню прогресування короткозорості. Це, швидше за все, пов’язано зі зменшенням потреби в акомодації, звуженням зіниць при яскравому освітленні (краще сприйняття глибини) і прямим впливом світла (вивільнення ретинального передавача дофаміну, який, як відомо, гальмує ріст очей – за певних умов). Водночас, справа не в типі діяльності, а в тому, що вона відбувається при денному світлі.
• Дотримання принципів гігієни зору: читання в сидячому положенні, тримання тексту на відповідній відстані, хороше освітлення робочої зони, перерви під час тривалої роботи з великим планом.
• Повторювати вправи на акомодаційне розслаблення кілька разів на день, наприклад, розслаблено дивитися на віддалений об’єкт протягом декількох хвилин.

Як діагностується короткозорість?

Після первинної бесіди оптометрист або офтальмолог зробить нам або скопію, або рефрактометрію.

Скопія (ретиноскопія) – передбачає проектування пучка світлових променів на очне дно і спостереження за напрямком руху червоних відблисків від очного дна всередині зіниці. Для тестування використовуються спеціальні смужки (лінійки) або колесо Гесса з вмонтованими в них лінзами різної сили. Для проведення обстеження необхідно фармакологічно ін’єктувати циліарний м’яз, який відповідає за акомодацію ока.

Рефрактометрія (“комп’ютеризоване дослідження очей”) – комп’ютерне дослідження аномалій рефракції, що використовує принцип скіаскопії. Після обстеження на руки видається роздруківка з величиною сферичного дефекту (короткозорість) та/або несферичного дефекту (астигматизм).

Короткозорість проти астигматизму

Короткозорість може супроводжуватися астигматизмом – дефектом зору, при якому оптична система ока не здатна правильно фокусувати світлові промені на сітківці. Паралельні промені світла заломлюються у двох різних площинах (наприклад, вертикальній і горизонтальній), що призводить до розфокусування зображення, викривлення і хвилястості, а також поганої контрастності. Якщо обидва дефекти присутні разом, використовуються або сферично-циліндричні окулярні лінзи, або торичні контактні лінзи.

Способи корекції короткозорості

• Окуляри та м’які контактні лінзи: короткозорі люди потребують увігнутих відволікаючих або “мінусових” лінз. Окуляри слід підбирати відповідно до дефекту – недокорекція не бажана. Оптометрист або офтальмолог підбирає лінзи з найнижчою потужністю, в яких пацієнт бачить оптимально. М’які контактні лінзи краще коригують дефект при середніх і високих значеннях – вони не порушують поле зору (в окулярах можна добре бачити тільки прямо) і не зменшують розміри предметів, що полегшує, наприклад, водіння в них автомобіля. Існують наукові повідомлення про те, що використання м’яких контактних лінз у дітей сповільнює або зупиняє прогресування короткозорості. Вважається, що тиск лінзи на зовнішні шари рогівки сплющує її. Крім того, контактні лінзи знижують акомодацію і дещо знижують внутрішньоочний тиск, що є одним з факторів, які беруть участь у збільшенні довжини очного яблука.
• Ортокератологія/ортокорекція: передбачає корекцію короткозорості за допомогою жорстких високогазопроникних лінз інвертованої геометрії, що використовуються на ніч. За цей час лінзи викликають зміну форми (сплощення) передньої поверхні рогівки, завдяки чому вдень ви можете гостро бачити без окулярів. Метод ортокорекції може застосовуватися при короткозорості від 1 до 5 дптр.
• Лазерні методи: у людей зі стабілізованим дефектом може бути проведена лазерна хірургія. При лікуванні короткозорості за допомогою офтальмологічного лазера центральна частина рогівки сплющується, щоб зменшити заломлюючу силу. Лазери для корекції зору використовуються в наступних видах лікування:

ЛАСЕК/ПРК: Процедура складається з відсікання (ЛАСЕК) або видалення (ПРК) верхнього клітинного шару рогівки (епітелію), а потім правильного моделювання підлеглої тканини рогівки за допомогою ексимерного лазера . Метою процедури є відповідне моделювання центральної поверхні рогівки лазерним променем так, щоб він фокусував зображення точно на поверхні сітківки.

ЛАСІК: двоетапна методика; рогівка розрізається скальпелем (мікрокератомом), а потім поверхня рогівки моделюється таким чином, щоб вона могла правильно фокусувати зображення на сітківці.

Фемто-ЛАЗІК: за допомогою точного фемтосекундного лазера хірург робить розріз рогівки, створюючи тонкий клапоть товщиною 0,1 мм – клапоть. За допомогою ексимерного лазера протягом декількох секунд змінюється форма раніше відкритої рогівки, потім клапоть закривається назад; він прикріплюється і утворює захисний рогівковий бар’єр.

Trans-PRK smart surFace: найменш інвазивне лазерне лікування короткозорості. Діоптрійна корекція відбувається на першому етапі процедури, при цьому хірург використовує високоточний ексимерний лазер. PRK раніше був стандартним методом лазерного лікування очей, а ЛАСІК замінив його, оскільки був пов’язаний з меншим болем. Однак методика ЛАСІК не підходила пацієнтам, у яких рогівка була надто тонкою або неправильної форми. Сучасні можливості Trans-PRK допомогли оптимізувати процедуру на найважливішому етапі.