Далекозорість можна виправити за допомогою окулярів і контактних лінз, але дійсно відмінні результати дає лазерна корекція далекозорості. З урахуванням тяжкості стану, ступінь далекозорості можна вважати низьким, коли значення діоптрій не більше +2,0 і високим, коли їх значення перевищує +5,0.

Метод лікування залежить від кількості діоптрій та структури рогівки і визначається індивідуально під час первинного огляду та консультації з лікарем. Під час лазерної корекції далекозорості створюється більша кривизна рогівки, що збільшує заломлюючу силу ока і, таким чином, покращує комфорт і гостроту зору.

Далекозорі люди, які мають проблеми з підбором окулярних/контактних лінз або яким важко звикнути до цього виду корекції, через що їхній дефект зору тривалий час не коригується належним чином, ризикують зіткнутися з симптомами астенопії (суб’єктивного відчуття слабкості в очах), тобто:

Порятунком для них є лазерна корекція далекозорості. Наразі це найбезпечніший і найефективніший спосіб втручання в очне яблуко. У двох словах – це моделювання передньої поверхні рогівки за допомогою лазера, що призводить до усунення дефекту зору. Процедура займає 15-20 хвилин, і вже через кілька годин або днів пацієнти повертають собі ідеальний зір. Занадто високий далекозорість – понад +5 діоптрій – є протипоказанням для лазерної корекції. Пацієнти, які з цієї та інших причин не підходять для лазерної корекції далекозорості, можуть вибрати факічні лінзи (спеціальні лінзи з колламерного матеріалу (ICL- Implantable Collamer Lens), які дозволяють коригувати астигматизм і важкі порушення зору з діоптріями вище -8 і +3. У разі сильної далекозорості також використовуються інтраокулярні імплантати як частина заміни рефракційних лінз.

Пацієнти, які можуть пройти лазерну корекцію далекозорості, мають вибір:

  • ЛАСІК: рогівка розрізається скальпелем (мікрокератомом). Мета – змоделювати поверхню рогівки таким чином, щоб вона могла правильно фокусувати зображення на сітківці.
  • Фемто-LASIK (All- Laser-LASIK): За допомогою точного фемтосекундного лазера хірург робить розріз рогівки, створюючи тонкий клапоть товщиною 0,1 мм – клапоть. За допомогою ексимерного лазера протягом декількох секунд змінюється форма раніше відкритої рогівки, потім клапоть закривається назад; він прикріплюється і утворює захисний рогівковий бар’єр.